"Шлях довжиною в століття"
Сьогодні свій величний столітній ювілей святкує жителька нашого села Рибак Євдокія Петрівна.
Сто років мудрості, любові та доброти вмістилося в це життя.
Її сторіччя-це справжня скарбниця життєвого досвіду для всього нашого народу.
Народилася Євдокія Петрівна 8 серпня 1926 року в селянській родині в с. Шевченка(тоді Зіновинці) Хмільницького району Вінницької області.
В батьківській хаті було ще двоє дітей(старша сестра і наймолодший брат).
З її розповідей:"Дитинство було важке, в холоді і в голоді. Більшовики забирали в селян усе:їжу і навіть одяг. Ми діти лежали на печі вкриті маминим кожухом, то прийшли активісти і забрали з нас цей кожух. Через де-який час бачимо одного із них, ходить у маминому кожусі.
Щоб не померти з голоду ходили за село збирали гнилу картоплю і їли."
Коли Євдокії виповнилося 14 років померла її мама. Батько залишився з трьома дітьми.
Згодом Євдокія одружилася з Рибаком Семеном. В їх сім'ї народилося четверо дітей- три сини і одна донька (найстарший син захворів і помер до року ).
Через де-кілька років Євдокія з чоловіком побудували велику світлу хату.
Ростили і виховували дітей. Згодом діти роз' ї хались-кожний знайшов свою стежинку.
Працювала Євдокія Петрівна в ланці - на буряках, хмелю, в саду, біля курей.
Будинок її завжди охайний, двір упорядкований-багато квітів, які любить господиня.
Багатство Євдокії Петрівни-це її діти, внуки і правнуки.
Тепер Євдокія Петрівна знаходиться у сина Дмитра, у с. Великий Митник.
Бажаємо шановна іменинниця-міцного здоров'я та мудрості. Нехай кожен день приносить радість, спокій у серці та віру у краще, а поруч будуть вірні та люблячі люди.
Коментарі
Дописати коментар